Примеры ни с Петлюрой ни с Ярым/Ребетом не убеждают. В Германии тоже пару человек «выгнали из гестапо за жестокость», но это не значит, что любое преступление против мирного населения на востоке немедленно каралась. И Эрхард Мильх в рейхе тоже был, хотя он и не кричал на каждом углу о своем (настоящем или мнимом) еврейском отце, так и Ярый с Ребетом, наверное, не кричали. Я с уважением отношусь к Вашим воспоминаниям о В.Куке, но ориентироваться в поисках фактов на мемуары оуновцев и эмигрантскую историографию абсолютно бессмысленно, понятно, что, начиная с 44-го, им всем страстно хотелось, чтобы 41-го не было вообще.
Поэтому давайте посмотрим на аутентичные документы 1941 года. Из сборника документов «ОУН в 1941 году»: Апрель 41-го: конгресс ОУН:
Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та аванґардом московського імперіалізму в Україні. Протижидівські настрої українських мас використовує московсько- большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організа ція українських націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва – це головний ворог.
Далее май 41-го, различные документы под общим названием “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” Військові інструкції: В часі хаосу й замішання можна дозволити собі на ліквідацію небажаних польських, московських та жидівських діячів, особливо приклонників большевицько-московського імперіялізму.
Вказівки на перші дні організації державного життя: Національні меншини поділяються на: а) приязні нам, себто членів досі поневолених народів; б) ворожі нам, москалі, поляки, жиди.
а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їхню Батьківщину. б) Винищування в боротьбі, зокрема тих, що боронитимуть режіму: переселювання в їх землі, винищувати головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т.д. Наприклад, так званих польських селян треба асимілювати, усвідомлюючи з місця їм, тим більше в цей гарячий, повний фанатизму час, що вони українці тільки латинського обряду насильно асимільовані. Проводирів нищити. Жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою і ліквідувати за найменші провини. Керівники поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, а не чужині - вороги. Асиміляція жидів виключається.
Тут первым делом приходят на ум нюрнбергские расовые законы, а вот Ваши слова «в организации явно не было нацизма» отнюдь не приходят. Впрочем, продолжим. Інструкція Службі Безпеки: При цьому мусимо пам’ятати, що існують чинники, які як головна підпора сили НКВД та совітської влади в Україні, мусять бути, при творенні нового революційного ладу в Україні, унешкідливлені. Такими чинниками є: М о с к а л і, надсилані на українські землі для закріплення влади Москви в Україні. Ж и д и, так індивідуально, як і національна група. Ч у ж и н ц і, переважно різні азіяти, якими колонізує Москва Україну з наміром створення в Україні національної шахівниці. П о л я к и на західньоукраїнських землях , що не зреклися мрії про відбудову Великої Польщі, якраз коштом українських земель, хоч би Польща мала бути червона.
no subject
Поэтому давайте посмотрим на аутентичные документы 1941 года. Из сборника документов «ОУН в 1941 году»:
Апрель 41-го: конгресс ОУН:
Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та аванґардом московського імперіалізму в Україні. Протижидівські настрої українських мас використовує московсько- большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організа
ція українських націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва – це головний ворог.
Далее май 41-го, различные документы под общим названием “Боротьба й діяльність ОУН під час війни”
Військові інструкції:
В часі хаосу й замішання можна дозволити собі на ліквідацію небажаних польських, московських та жидівських діячів, особливо приклонників большевицько-московського імперіялізму.
Вказівки на перші дні організації державного життя:
Національні меншини поділяються на:
а) приязні нам, себто членів досі поневолених народів;
б) ворожі нам, москалі, поляки, жиди.
а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їхню Батьківщину.
б) Винищування в боротьбі, зокрема тих, що боронитимуть режіму: переселювання в їх землі, винищувати головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т.д. Наприклад, так званих польських селян треба асимілювати, усвідомлюючи з місця їм, тим більше в цей гарячий, повний фанатизму час, що вони українці тільки латинського обряду насильно асимільовані. Проводирів нищити. Жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою і ліквідувати за найменші провини.
Керівники поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, а не чужині - вороги. Асиміляція жидів виключається.
Тут первым делом приходят на ум нюрнбергские расовые законы, а вот Ваши слова «в организации явно не было нацизма» отнюдь не приходят. Впрочем, продолжим.
Інструкція Службі Безпеки:
При цьому мусимо пам’ятати, що існують чинники, які як головна підпора сили НКВД та совітської влади в Україні, мусять бути, при творенні нового революційного ладу в Україні, унешкідливлені. Такими чинниками є:
М о с к а л і, надсилані на українські землі для закріплення влади Москви в Україні.
Ж и д и, так індивідуально, як і національна група.
Ч у ж и н ц і, переважно різні азіяти, якими колонізує Москва Україну з наміром створення в Україні національної шахівниці.
П о л я к и на західньоукраїнських землях , що не зреклися мрії про відбудову Великої Польщі, якраз коштом українських земель, хоч би Польща мала бути червона.
(продолжение следует)