Примеры ни с Петлюрой ни с Ярым/Ребетом не убеждают. В Германии тоже пару человек «выгнали из гестапо за жестокость», но это не значит, что любое преступление против мирного населения на востоке немедленно каралась. И Эрхард Мильх в рейхе тоже был, хотя он и не кричал на каждом углу о своем (настоящем или мнимом) еврейском отце, так и Ярый с Ребетом, наверное, не кричали. Я с уважением отношусь к Вашим воспоминаниям о В.Куке, но ориентироваться в поисках фактов на мемуары оуновцев и эмигрантскую историографию абсолютно бессмысленно, понятно, что, начиная с 44-го, им всем страстно хотелось, чтобы 41-го не было вообще.
Поэтому давайте посмотрим на аутентичные документы 1941 года. Из сборника документов «ОУН в 1941 году»: Апрель 41-го: конгресс ОУН:
Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та аванґардом московського імперіалізму в Україні. Протижидівські настрої українських мас використовує московсько- большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організа ція українських націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва – це головний ворог.
Далее май 41-го, различные документы под общим названием “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” Військові інструкції: В часі хаосу й замішання можна дозволити собі на ліквідацію небажаних польських, московських та жидівських діячів, особливо приклонників большевицько-московського імперіялізму.
Вказівки на перші дні організації державного життя: Національні меншини поділяються на: а) приязні нам, себто членів досі поневолених народів; б) ворожі нам, москалі, поляки, жиди.
а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їхню Батьківщину. б) Винищування в боротьбі, зокрема тих, що боронитимуть режіму: переселювання в їх землі, винищувати головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т.д. Наприклад, так званих польських селян треба асимілювати, усвідомлюючи з місця їм, тим більше в цей гарячий, повний фанатизму час, що вони українці тільки латинського обряду насильно асимільовані. Проводирів нищити. Жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою і ліквідувати за найменші провини. Керівники поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, а не чужині - вороги. Асиміляція жидів виключається.
Тут первым делом приходят на ум нюрнбергские расовые законы, а вот Ваши слова «в организации явно не было нацизма» отнюдь не приходят. Впрочем, продолжим. Інструкція Службі Безпеки: При цьому мусимо пам’ятати, що існують чинники, які як головна підпора сили НКВД та совітської влади в Україні, мусять бути, при творенні нового революційного ладу в Україні, унешкідливлені. Такими чинниками є: М о с к а л і, надсилані на українські землі для закріплення влади Москви в Україні. Ж и д и, так індивідуально, як і національна група. Ч у ж и н ц і, переважно різні азіяти, якими колонізує Москва Україну з наміром створення в Україні національної шахівниці. П о л я к и на західньоукраїнських землях , що не зреклися мрії про відбудову Великої Польщі, якраз коштом українських земель, хоч би Польща мала бути червона.
Давайте начнем с Петлюры и Ребета. Ни Ребет, ни Ярый не скрывали своего еврейского происхождения - в первую очередь, ввиду отсутствия необходимости. В организации не было расизма и нацизма, в документах ОУН 1929-1940 года вы не найдете ничего подобного.
Что касается Петлюры, я снова позволю себе процитировать слова Жаботинского, сказанные во время судебного процесса над Шварцбардом: "Он [Петлюра], как и остальные выдающиеся члены этого украинского правительства, никогда не были теми, как их называют, «погромщиками», я хорошо знаю этот тип украинского интеллигента-националиста с социалистическими взглядами. Я с ними вёл борьбу против антисемитов и русификаторов. Ни меня, ни остальных думающих сионистов южной России не убедят, что людей этого типа можно считать антисемитами". Увы, в вопросах квалификации антисемитов я доверяю Жаботинскому больше, чем, пожалуй, кому бы то ни было, и поэтому ставить в этой связи Петлюру на одну доску с гестапо я бы не стал.
Далее, Вы цитируете документы ОУН: "Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та аванґардом московського імперіалізму в Україні." Извините, именно это с горечью констатировал в свое время тот же Жаботинский, позволю себе еще раз процитировать: "... евреи во многих городах черты оседлости, где великорусского населения нет, являются единственными, так сказать, представителями русской культуры, т.е., говоря точнее, единолично русифицируют край... Украинская печать вообще и прогрессивна, и демократична, но когда речь заходит о русификаторской роли еврейской интеллигенции, эта печать выходит из себя и положительно сбивается на антисемитские ноты. И хуже всего то, что не знаешь, какими словами протестовать".
За тридцать лет, которые разделяют эти две цитаты, ситуация если и изменилась, то однозначно в худшую для украинцев и евреев сторону. Евреи были причислены к "ворожим народам" после той катастрофы, которая обрушилась на западноукраинские земли в 1939 году, апофеозом которой стали события 29-30 июня 1941 года, и которая, несомненно, во многом творилась именно еврейскими руками. Жаботинский считал описанную им ситуацию трагедией еврейства, забывшего корни и ставшего орудием имперской политики. Эта трагедия во всем ужасе раскрылась в Западной Украине в 1941 году. К слову сказать, такая ситуация была не только там. Например, в сборнике "Катастрофа евреев в Белоруссии, 1941-1944 гг.", изданном в Израиле в 2000 году, имеются свидетельства антисемитизма в партизанских отрядах, причина которого, по всей видимости, аналогичная.
Далее, если вчитаться в документы ОУН 1941 года, то ни о каком "окончательном решении еврейского вопроса" там нет и речи. "Жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків... Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою і ліквідувати за найменші провини". Как видите, во-первых, евреи не рассматриваются как самые главные противники, особо подчеркивается, что они - орудие в имперских руках; во-вторых, речь идет в первую очередь об отстранении их от власти либо жестком контроле над их деятельностью во властных органах, что было совершенно адекватно сложившейся в то время объективной реальности. Свидетельство того, как осуществлялся "бандеровский контроль" над еврейскими специалистами в первые послевоенные годы, можно прочитать, например, здесь.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Поэтому давайте посмотрим на аутентичные документы 1941 года. Из сборника документов «ОУН в 1941 году»:
Апрель 41-го: конгресс ОУН:
Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та аванґардом московського імперіалізму в Україні. Протижидівські настрої українських мас використовує московсько- большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організа
ція українських націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва – це головний ворог.
Далее май 41-го, различные документы под общим названием “Боротьба й діяльність ОУН під час війни”
Військові інструкції:
В часі хаосу й замішання можна дозволити собі на ліквідацію небажаних польських, московських та жидівських діячів, особливо приклонників большевицько-московського імперіялізму.
Вказівки на перші дні організації державного життя:
Національні меншини поділяються на:
а) приязні нам, себто членів досі поневолених народів;
б) ворожі нам, москалі, поляки, жиди.
а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їхню Батьківщину.
б) Винищування в боротьбі, зокрема тих, що боронитимуть режіму: переселювання в їх землі, винищувати головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т.д. Наприклад, так званих польських селян треба асимілювати, усвідомлюючи з місця їм, тим більше в цей гарячий, повний фанатизму час, що вони українці тільки латинського обряду насильно асимільовані. Проводирів нищити. Жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою і ліквідувати за найменші провини.
Керівники поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, а не чужині - вороги. Асиміляція жидів виключається.
Тут первым делом приходят на ум нюрнбергские расовые законы, а вот Ваши слова «в организации явно не было нацизма» отнюдь не приходят. Впрочем, продолжим.
Інструкція Службі Безпеки:
При цьому мусимо пам’ятати, що існують чинники, які як головна підпора сили НКВД та совітської влади в Україні, мусять бути, при творенні нового революційного ладу в Україні, унешкідливлені. Такими чинниками є:
М о с к а л і, надсилані на українські землі для закріплення влади Москви в Україні.
Ж и д и, так індивідуально, як і національна група.
Ч у ж и н ц і, переважно різні азіяти, якими колонізує Москва Україну з наміром створення в Україні національної шахівниці.
П о л я к и на західньоукраїнських землях , що не зреклися мрії про відбудову Великої Польщі, якраз коштом українських земель, хоч би Польща мала бути червона.
(продолжение следует)
no subject
Что касается Петлюры, я снова позволю себе процитировать слова Жаботинского, сказанные во время судебного процесса над Шварцбардом: "Он [Петлюра], как и остальные выдающиеся члены этого украинского правительства, никогда не были теми, как их называют, «погромщиками», я хорошо знаю этот тип украинского интеллигента-националиста с социалистическими взглядами. Я с ними вёл борьбу против антисемитов и русификаторов. Ни меня, ни остальных думающих сионистов южной России не убедят, что людей этого типа можно считать антисемитами". Увы, в вопросах квалификации антисемитов я доверяю Жаботинскому больше, чем, пожалуй, кому бы то ни было, и поэтому ставить в этой связи Петлюру на одну доску с гестапо я бы не стал.
Далее, Вы цитируете документы ОУН:
"Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та аванґардом московського імперіалізму в Україні."
Извините, именно это с горечью констатировал в свое время тот же Жаботинский, позволю себе еще раз процитировать:
"... евреи во многих городах черты оседлости, где великорусского населения нет, являются единственными, так сказать, представителями русской культуры, т.е., говоря точнее, единолично русифицируют край... Украинская печать вообще и прогрессивна, и демократична, но когда речь заходит о русификаторской роли еврейской интеллигенции, эта печать выходит из себя и положительно сбивается на антисемитские ноты. И хуже всего то, что не знаешь, какими словами протестовать".
За тридцать лет, которые разделяют эти две цитаты, ситуация если и изменилась, то однозначно в худшую для украинцев и евреев сторону. Евреи были причислены к "ворожим народам" после той катастрофы, которая обрушилась на западноукраинские земли в 1939 году, апофеозом которой стали события 29-30 июня 1941 года, и которая, несомненно, во многом творилась именно еврейскими руками. Жаботинский считал описанную им ситуацию трагедией еврейства, забывшего корни и ставшего орудием имперской политики. Эта трагедия во всем ужасе раскрылась в Западной Украине в 1941 году.
К слову сказать, такая ситуация была не только там. Например, в сборнике "Катастрофа евреев в Белоруссии, 1941-1944 гг.", изданном в Израиле в 2000 году, имеются свидетельства антисемитизма в партизанских отрядах, причина которого, по всей видимости, аналогичная.
Далее, если вчитаться в документы ОУН 1941 года, то ни о каком "окончательном решении еврейского вопроса" там нет и речи. "Жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків... Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою і ліквідувати за найменші провини". Как видите, во-первых, евреи не рассматриваются как самые главные противники, особо подчеркивается, что они - орудие в имперских руках; во-вторых, речь идет в первую очередь об отстранении их от власти либо жестком контроле над их деятельностью во властных органах, что было совершенно адекватно сложившейся в то время объективной реальности. Свидетельство того, как осуществлялся "бандеровский контроль" над еврейскими специалистами в первые послевоенные годы, можно прочитать, например, здесь.