Гордись рабочей династией

http://ypogorel.livejournal.com/36248.html via matholimp

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича
щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України
(справа про право на правову допомогу) (...)

в и р і ш и в:
1. Положення частини першої статті 59 Конституції України ( 254к/96-ВР ) "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

2. Положення частини другої статті 59 Конституції України ( 254к/96-ВР ) "для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень.

Итак, установлены три принципа:
- гражданин ВСЕГДА (кроме прямо перечисленных в законе случаев) имеет право на юридического помощника, в том числе если он опрашивается как свидетель, а также при всякого рода "это не допрос, мы просто разговариваем";
- это же касается любого органа власти де-факто - инспекций, жэков и т.п.;
- этот помощник, если гражданин ему доверяет, не обязан быть адвокатом (кроме прямо перечисленных в законе случаев, где указано на необходимость именно адвоката).

via dibrov_s
Также: Выбивать признания станет труднее

А вот еще один ветеран - настоящий солдат

Я долго руководил службой разведывательно-диверсионных операций в советских органах безопасности с конца 1930-х до начала 1950-х годов, включая период Великой Отечественной войны. Однако никаким террористом я, конечно, не был. Во всяком случае, никогда себя таковым не считал. Я был и остаюсь профессиональным революционером. (...)

Я сохранил свое положение как начальник самостоятельного подразделения в системе Министерства госбезопасности. Абакумов проявил достаточно такта, чтобы не лишать меня тех привилегий, которые я получал в годы войны: мне сохранили государственную дачу, меня продолжали включать в список лиц, получавших сверх служебного оклада ежемесячное денежное вознаграждение, а также имевших право на спецобслуживание и питание в кремлевской столовой. (...)

После того как Рауль Валленберг оказался в наших руках в качестве заложника или объекта возможной вербовки, Сталин и Молотов, вероятно, рассчитывали использовать положение семьи Валленбергов для получения выгодных кредитов на Западе.

Отсюда