Несколько вопросов борцам с "мифом о Голодоморе"

[taki_net]

1. Скажите, вы и вправду считаете, что убить несколько миллионов человек за то, что у них череп неправильной формы - это "ужас-ужас-ужас", а убить несколько миллионов человек за то, что они землю пашут - это как бы и не ужас?

2. Если это ужас одного порядка - так ли важно сохранить особо осуждаемым один вид массового человекоубийства (что характерно, определенный в международном праве так, что при строгом толковании СССР оказывается именно в этом преступлении невиновным)?

3. Чем плохо, если под влиянием нестрогого словоупотребления этим словом будут называть любое массовое человекоубийство вне поля боя и все такие преступления будут осуждаться одинаково?

Спасибо всем, кто ответит.

Comments

А это - Слушаня в парламенте

[podzvin-14.livejournal.com]

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Звернення до Українського народу учасників
спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті
жертв голодомору 1932-1933 років
Провівши згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 28 листопада
2002 року № 258-IV ( 258-15 ) "Про 70-ті роковини голодомору в Україні"
спеціальне засідання з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933
років, Верховна Рада України постановляє:Схвалити Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (додається).
-
Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН
м. Київ, 15 травня 2003 року , № 789-IV

ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу учасників спеціального
засідання Верховної Ради України щодо вшанування
пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років
Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України, керуючись ідеалами
гуманізму соціальної справедливості, відстоюючи права людини і громадянина з
позицій загальнолюдських цінностей, звертаємося до Українського народу -
громадян України усіх національностей у рік трагічної дати у нашій історії -
70-річчя голодомору, організованого сталінським тоталітарним режимом.
Вітчизняна і міжнародна громадськість відзначають 70-ті роковини української
національної катастрофи, коли, певно, вперше в історії людства конфіскація
продовольства була застосована державою як зброя масового знищення її власного
населення з політичною метою. Голодомор 1932-1933 років, що став нелюдським
засобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної суті
тодішньої влади.
Жорстоке вилучення урожаю 1932 року і вивезення його за межі України,
конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктів харчування, руйнування
святинь і храмів, масові репресії української інтелігенції та духовенства - все
це спрямовувалося на підрив національного духу українства, викорінення його
еліти, ліквідацію економічної незалежності селянства.
Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало
свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Поруйновано
соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну
культуру і унікальну етнічну самобутність. Трагедія голодомору 1932-1933 років в
Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно
заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер,
механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від
міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників. Та
спроби навіки замовчати і поховати у плині історичного часу правду про голодомор
1932-1933 років виявилися марними. Про цю Катастрофу України ще з 1933 року
знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 році офіційно визнав голодомор
1932-1933 років геноцидом українського народу, тоді ж це зробила Міжнародна
комісія юристів.
Щодо громадян України, то для них істина про події 1932-1933 років стала
відкриватися напередодні розпаду СРСР. Саме тоді був покладений початок прориву
в офіційному замовчуванні цих трагічних фактів історії.
Сьогодні можна з упевненістю твердити, що перші слова правди про голодомор
1932-1933 років відіграли помітну роль у національному відродженні, стали одним
з важливих чинників здобуття незалежності України.
Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної України страхітливу правду про
ті роки має офіційно оприлюднити держава, оскільки голодомор 1932-1933 років був
свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений
українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за
кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.